Лінії під морем: Політика коридорів передачі даних Близького Сходу

Cairo Review пише, що прямий маршрут через Йорданію та Ізраїль був центральним для бачення IMEC, із Хайфою як морським шлюзом і каналами телекомунікацій разом із транспортним коридором.[1] За словами аналізу, "перешкодою є не просто конструювання кабелю"[1]; питання в тому, чи будуть держави вздовж маршруту співпрацювати протягом десятиліть. Cairo Review повідомляє, що Саудівська Аравія та ОАЕ підтримують більш довгі та дорогі маршрути через Сирію та Ірак, які можуть зменшити залежність від Ізраїлю та Єгипту.[1]Аналіз говорить, що Туреччина була навмисно виключена з IMEC через її прихильність до "Поясу та дороги", зв'язки з ХАМАС та тертя всередині НАТО[1], і що "це виключення дало зворотний результат."[1] За даними статті, обмінник DE-CIX у Стамбулі виріс на 42 відсотки за рік.[1]Cairo Review також пише, що Цифровий шовковий шлях Китаю з більш ніж 17 мільярдами доларів, розгорнутими з 2013 року, здійснюється через двосторонні угоди[1]. Вона додає, що китайські структури володіють, побудували або модернізували тринадцять кабелів на Близькому Сході та в Північній Африці.[1]Rest of World повідомила в березні, що група STC Саудівської Аравії підписала контракт на 800 мільйонів доларів 7 лютого на будівництво 4500 кілометрів (2800 миль) волокна в Сирії[2] у рамках проекту SilkLink. Дуг Мейдорі з Kentik сказав Rest of World: "Я підозрюю, що не всі ці кабелі будуть насправді побудовані."[2]