[Verse 1]
Stensola показав: клітини не самі по собі,
Grid-нейрони шикуються в зграї, в модульній ходьбі.
Спільний масштаб, спільний кут — орієнтація одна,
Решітка кожного модуля — наче своя струна.
Дорсально дрібні комірки, вентрально — широкий крок,
Між сусідніми шарами — перекриття, не зазор і не стик.
Анатомія хвиляста, вісь одна — дорсовентральна лінія,
Чотири, може десять модулів — ось рахунку картина.
[Chorus]
Модуль, модуль, спільний масштаб і кут,
Решітка тримає простір, як невидимий джгут.
Корінь із двох — щабель між шарами росте,
Множник один цілих сорок два — і наступний у злеті.
[Verse 2]
Wei, Prentice й Баласубраманьян рахували оптимум,
Чому саме корінь двійки, а не хаос, не випадковий шум.
Геометрична прогресія — наче драбина у тиші,
Кожен щабель — рубіж, де роздільність стає точнішою.
Малий масштаб дає гостроту, великий — охоплення поля,
Разом вони покривають простір без зайвого болю.
Це не примха природи, а ємність інформаційна висока,
Коли крок між модулями саме такий — не вузький, не широкий.
[Chorus]
Модуль, модуль, спільний масштаб і кут,
Решітка тримає простір, як невидимий джгут.
Корінь із двох — щабель між шарами росте,
Множник один цілих сорок два — і наступний у злеті.
[Verse 3]
Деформуй клітку — розтягни стіни навскіс,
Модулі реагують не дружно, кожен сам вирішив ввись.
Один розтягне масштаб, інший зсуне фазу свою,
Незалежність — ключ, автономна сім'я.
В симуляції — окремі атрактори, мережі-сестри,
Кожна зі своїм кільцем, своїм повільним реєстром.
Спільний вхід — швидкість руху, вектор від тіла до мозку,
Але трансформація різна — у кожної власну поступку.
[Bridge]
Щабель, щабель — не драбина проста,
А код простору, де кожна сходинка — нота.
Чотири-десять родин живуть на одній осі,
Перекриваючись тихо, мов тіні в ранковій росі.
[Verse 4]
Будуєш модель — додай масив модулів у ряд,
Кожному задай масштаб, орієнтацію, фазовий ряд.
Вхід швидкості спільний, виходи — окремі хвилі,
Разом дають позицію кодом решітки, мов мапу у цілій долі.
[Verse 5]
Навіщо природі ця ієрархія масштабів і кутів?
Шлях інтеграції потребує точності без зайвих слів.
Грубий масштаб веде здалека, тонкий — веде до дверей,
Разом вони шепочуть мозку, де ти є серед людей.
Place-клітини читають решітку, немов код древніх мап,
Кожен крок інтегрується, вектор росте, немов трап.
Без модульності пам'ять згубилась б у шумі своєму,
А корінь двох тримає баланс між точним і цілим темпу.
[Chorus]
Модуль, модуль, спільний масштаб і кут,
Решітка тримає простір, як невидимий джгут.
Корінь із двох — щабель між шарами росте,
Множник один цілих сорок два — і наступний у злеті.
[Outro]
Стенсола лічив, Вей рахував оптимум чистий,
Модулі решіток — архітектура мислі.