[Verse 1] Дорсальна зона мозку — метроном нервовий, Б'ється часто, субпорогові хвилі готові, А спустишся нижче, у вентральний відділ, Ритм вповільнюється, ніби стомлений вітер. Джокомо в сьомому зафіксував картину: Резонансний пік тане, мов крига в долину, Клітина внизу дихає повільніше й ширше, Градієнт у мозку — не казка, а шифр. [Chorus] Від спини до черева — градієнт росте, Дорсально дрібно, вентрально — просторе, Частота падає, масштаб підростає, Тридцять сантиметрів метрами стає. Дорсум — компас, вентрум — океан, Один і той нейрон, зовсім інший план. [Verse 2] Гарден у восьмому відкрив секрет Ih, Постійна часу росте, мов тісто на дріжджах, Дорсально швидко канал зачиняється й спить, Вентрально тягнеться, довше тримає мить. Цей іонний струм задає ритм клітини, Повільний Ih — повільні години, А звідси й решітка — просторова мапа, Вентрально широка, дорсально компакт. [Verse 3] Та зачекай, HCN1 нокаутом прибрали, У одинадцятому Джокомо з командою перевіряли: Масштаб решіток виріс, поля роздулись всюди, Але градієнт лишився — от тобі й дивина, люди! Канал прибрали, а вісь не щезає, Отже Ih один картину не малює, Шукаємо хор голосів, а не соло, Гіпотеза жива, та ще не завершена кола. [Verse 4] Бід у тринадцятому зазирнув у гальмування, Синаптичні зв'язки теж мають наростання, Рекурентні петлі вздовж осі міняються, Інтернейрони вентрально повільніш з'єднуються. Значить масштаб — це хор, а не соло, Канали й мережі співають круг цілого, Дорсовентральна вісь — не лінія проста, А ціла партитура, де кожен голос влита. [Bridge] В симуляції вісь стає параметром одним, Числом від нуля до одиниці, рядом неперервним, Інтерполюєш Ih, гальмування і зв'язок, Кожна точка вздовж осі — свій окремий каркас. Не перемикач жорсткий, а плавний перехід, Градієнтна функція пише цілий світ. [Verse 5] Навіщо природі градієнт такий тонкий? Відповідь ховається у мапах просторових: Дорсальні клітини кодують кожен крок дрібний, Орієнтир близький, кут повороту гострий. Вентральні нейрони — обрії шляхів широких, Дальні мандрівки, простори неокраєні, глибокі. Пацюк біжить лабіринтом — мозок будує шар, Дрібний і широкий масштаб — разом, як єдиний дар. Без цієї осі карта світу була б плаский клаптик, А з нею — ціла ієрархія, де кожен масштаб — свій знак. Природа економна: одна вісь, багато смислів, Просторова пам'ять росте з клітинних переписів. [Chorus] Від спини до черева — градієнт росте, Дорсально дрібно, вентрально — просторе, Частота падає, масштаб підростає, Тридцять сантиметрів метрами стає. Дорсум — компас, вентрум — океан, Один і той нейрон, зовсім інший план. [Outro] Дорсально швидко, вентрально повільно пливе, Запам'ятай вісь — вона все живе, Не один канал, а ціла система тче, Дорсовентральний градієнт мозок пряде.
← Субпорогові осциляції і резонанс | Персистентна активність →