[Verse 1] Вісімдесят дев'ятий, у лабораторії тиша, Алонсо й Ллінас дивляться — мембрана ледь дише. Зірчаста клітина в ентеринальній корі, шар другий, Не стріляє спайком, а тихо гойдається в хвилі, мій друже. Субпорогова гра, напруга пливе без розряду, Чотири-дванадцять герців — ось код цього ряду. Не імпульс, а подих, синусоїда під шкірою мозку, Грід-клітини ждуть ритм, як сітка чекає на вузлик. [Chorus] Чотири-дванадцять — зірка тремтить без упину, Субпорогова хвиля носить в собі всю машину. Z від ефа питай — який опір дає резонансу, А Ih відповість піком на хитрому шансу. Не метроном, не годинник — шумлива тремка течія, Запам'ятай цю різницю, бо в ній вся стихія. [Verse 2] Хочеш зміряти резонанс — бери ZAP або чирп-сигнал, Частота повзе від нуля до вершини, немов підйомний канал. Струм проганяєш крізь мембрану, дивишся напругу у відповідь, Будуєш криву Z від ефа, шукаєш де горб, де злет. Горб той не випадковий, до нього доклався Ih, Гіперполяризаційний струм повільно відкрив свій рух. Він гальмує низькі частоти, підсилює середній діапазон, Резонансна частота готова — записуй її у закон. [Chorus] Чотири-дванадцять — зірка тремтить без упину, Субпорогова хвиля носить в собі всю машину. Z від ефа питай — який опір дає резонансу, А Ih відповість піком на хитрому шансу. [Verse 3] Та обережно, друже, не вір у метроном ідеальний — Вайт у дев'яносто восьмому довів: осцилятор не сталий. Це процес квазіперіодичний, стохастичний, хиткий, Мерехтливий — слово рідкісне: миготливий, тремтливий, не чіткий. Період гуляє, амплітуда дрижить, мов полум'я свічки, Шум іонних каналів трясе фазу, наче вітер гілочки. [Verse 4] Тому модель осциляторної інтерференції спотикається об камінь, Зіллі в дві тисячі дев'ятім розбив це рядками. Фазовий шум накопичується, секунди йдуть — похибка росте, Два генератори розходяться, як стежки в сірім дощі. Теорія красива, та мозок грає нечесно, Шум — не ворог, а частина коду, пам'ятай це твердо. [Bridge] Валідуєш модель нейрона — перевір резонанс, Імпедансна крива з піком — це головний баланс. Без цього горба модель — лише цифровий мана, Зістав з реальним записом, і тоді вона жива. [Chorus] Чотири-дванадцять — зірка тремтить без упину, Субпорогова хвиля носить в собі всю машину. Z від ефа питай — який опір дає резонансу, А Ih відповість піком на хитрому шансу. Не метроном, не годинник — шумлива тремка течія, Запам'ятай цю різницю, бо в ній вся стихія. [Outro] Чотири-дванадцять — тримай цей ритм без упину, Z від ефа, Ih і шум — ось повна картина. Не генератор, а танець, стохастичний, живий, Так працює ентеринальна кора — мереживо твоє і мій.
← Іонні канали зірчастих клітин | Дорсовентральний градієнт →