Усмирення нормативного гідри: Чому Індонезії потрібен федеративний нагляд для її цифрової епохи

Згідно з коментарем Independent Observer, ризик виникає зі прийняттям Закону про єдині дані Індонезії разом зі зростаючим списком спеціалізованих цифрових агентств[1].У статті говориться, що фірма повинна задовольнити BSSN щодо базових ліній кібербезпеки[1], BSN щодо технічних сертифікацій, KPPU щодо справедливості алгоритмічного ринку, INA Digital щодо еталонів державного сектору та регуляторів секторів, таких як OJK або Bank Indonesia, щодо фінансових ліцензій.Observer називає результат "нормативною гідрою"[1], однією, в якій "жодна окрема агенція не відчуває, що їй надано повноваження дати остаточну 'так',"[1] тоді як кожна агенція може сказати ні. Автор описує проблему як "глобальну кризу в цифровому управлінні."[1]Як рішення, коментар стверджує, що "Індонезія повинна бути піонером у створенні федеративної архітектури нагляду"[1] замість того, щоб будувати окремі бюрократичні фортеці.У статті Observer також пропонується спільний технічний резерв під керівництвом одиниці доставки, як-от GovTech Indonesia[1]. Згідно зі статтею, цей пул "може виконувати тестування алгоритмів під напруженням та аудити приватності даних від імені всіх нормативних столів за запитом."[1]Tech for Good Institute висловив подібну думку, заявивши раніше, що "координація та узгодження політики між установами залишаються критичними проблемами"[2] в цифровій екосистемі Індонезії.Автор Observer робить висновок, що цифровий суверенітет "не вимірюється кількістю канцелярських папірів агенцій, які створює уряд."[1]